Реестрація місця перебування – українські реалії

За кожною людиною, яка мешкає на території України, Конституцією закріплено цілу низку прав, які по суті є непорушними. Але, практично до сьогоднішнього дня, більше ніж третина населення, намагаючись реалізувати свої права, може отримати переважну більшість необхідних від держави послуг виключно за місцем реєстрації в паспорті, а не за фактичним місцем проживання.

До прикладу, якщо людина, звернувшись за послугою в державну установу, не має підтвердження «прописки» того мікрорайону, за яким відбулось звернення, — шанс бути обслуженим без так званого «добровільного внеску» або «подяки» зводиться до нуля в багатьох випадках.

«Подвійні стандарти» обслуговування громадян можна зустріти майже в кожній державній установі країни, звернувшись не за місцем реєстрації щодо:

  • поліклінічного/медичного обслуговування;
  • надання соціальної допомоги при народженні дитини;
  • реєстрації місця проживання дитини;
  • отримання ідентифікаційного коду платника податку, обслуговування фізичних осіб-підприємців у податкових органах;
  • призначення пенсії за віком, пенсії по інвалідності, пенсії у зв’язку з втратою годувальника, пенсії за вислугу років.

Незареєстровані мешканці не можуть взяти участь у місцевих виборах. А для участі в президентських, парламентських та місцевих виборах їм потрібно їздити в громади, де реально вони не живуть, а є лише зареєстрованими.

Тарифікація комунальних послуг в будинках без лічильників прив’язана до кількості зареєстрованих мешканців, частина з яких, по факту, може там і не проживати.

З 4 квітня 2016 року вступила дію постанова КМУ № 207 від 02.03.2016 «Про затвердження Правил реестрації місця проживання

та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»(Постанова), яка передала повноваження з Державної міграційної служби до місцевих органів влади.

Порядок дій людини наступний:

  1. Людина йде до місцевого органу влади або до ЦНАП, якщо він створений, та подає заяву про реєстрацію місця проживання, та може одночасно подати заяву про зняття зі старого місця проживання.
  2. Надати перелік документів відповідно до п.18 постанови, а саме:
  • документ, до якого вноситься інформація щодо місця проживання (паспорт, для дітей до 16 років свідоцтво про народження)
  • квитанцію. про сплату адміністративного збору (якщо одночасно іде дві послуги: зняття та реєстрація, збір стягується за одну послугу 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати — біля 12 гривень.)
  • документи, що підтверджують право на проживання в житлі(ордер, свідоцтво на право власності, договір найму, рішення суду, та інші документи. У разі відсутності документів потрібна згода власника житла) У разі реєстрації неповнолітних дітей за місцем реєстрації місця проживання батьків -згода власника непотрібна, а також присутність обох батьків, за виключенням випадків, коли місце проживання дитини визначене судом, або органом опіки.
  • військовий квиток або посвідчення про приписку.

Строк виконання адміністративної послуги протягом 24 годин, штраф за невчасну реєстрацію місця проживання скасували Документи на реєстрацію місця проживання також можуть подаватися представником за дорученням.

Реєстрацією місця проживання для внутрішньо переміщених осіб є довідка внутрішньо переміщеної особи, на якій зазначается фактичне місце проживання, та яка надає право отримати послуги від держави на законних підставах. Для отримання довідки потрібно звернутися з письмовою заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання, надати паспорт, з відміткою про місце реєстрації в зоні АТО, або інші документи, що підтверджують фактично мешкання на терріторії в зоні АТО.

Упродовж усього терміну незалежності України система реєстрації місця проживання в Україні лише ускладнювала життя людям. Настав час визнати, що вона вже давно не відповідає сучасним потребам динамічного життя в України, особливо це стосуються вразливих верст населення, наприклад, внутрішньо переміщених осіб.

Рішенням проблеми може бути зміна системи рееєстрації на повідомну модель реєстрації, тобто реєстрація здійснюється на підставі заяви особи без документального підтвердження підстав на проживання.

Така система діє в багатьох країнах цивілізованого світу: США, Канада, Великобританія, Ірландія, Швеція, Фінляндія.

Це може викликати побоювання у власників житла, але їх права є захищеними, оскільки реєстрація місця проживання не прив’язана до права власності на житло.Орендар житла може зареєструвати проживання у житлі власника без його попереднього оголошення, а власник житла уповноважений виселити орендаря відповідно умов договору та норм закону.

Швидкість та прозорість процесу дозволятиме громадянам миттєво розпочати отримання усіх адміністративних та соціальних послуг саме за реальним місцем проживання. А також це одразу вирішує питання, щодо участі громадян у місцевих та загальнодержавних виборчих процесах, у розвитку громадянського суспільства у місцевих громадах.

Якщо повноцінно вступить в дію повідомна система реєстрації місця проживання — наново зареєстровані мешканці громад сплачуватимуть податки в місцеві бюджети, а установи, які займаються розрахунком інфраструктурного розвитку, матимуть можливість бачити реальну кількість жителів та залучити реальне бюджетування на підтримку та розвиток.

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *